До 155-річчя від дня народження Йосипа Конрадовича Пачоського

Йосип Пачоський... "Рідкісний в наш час тип натураліста в ліннеївському сенсі...". Вчений, степовий фітоценолог, який залишив нам цікаві роботи по Херсонській губернії, брав активну участь в дискусіях про минуле й майбутнє наших степів, вніс неоціненний вклад в розвиток ботаніки, зоології, лісознавства, охорони природи, наукознавства.

Юзеф (Йосип Конрадович) Пачоський народився 8 грудня 1864 року в польській родині в с. Білгородка Волинської губернії. З дитячих років він цікавився навколишньою природою. 

У 1897 р І. К. був запрошений Херсонської земською управою на посаду губернського ентомолога. З цього часу починається тривалий двадцятип'ятирічний етап в житті вченого, пов'язаний з роботою на півдні України. Головним завданням Пачоського як ентомолога було систематичне вивчення шкідників сільського господарства і розробка заходів по боротьбі з ними. Свою роботу в Херсоні він почав із заснування ентомологічного музею, який незабаром перетворився в природничо-історичний музей. Вчений був призначений його директором і керував музеєм з 1898 по 1922 р. 

У 1906 р. Пачоський публікує «Пояснювальний каталог природничо-історичного музею Херсонського губернського земства». Музею було передано ентомологічною комісією колекцію птахів і ссавців А. А. Браунера, гербарій 686 видів, зібраний І. З. Рябковим. 

Йосип Конрадович зібрав великі колекції рослин, комах, птахів, риб, мінералів. Гербарій постійно поповнювався зборами Пачоського не тільки з Херсонської губернії, а й з інших територій - Волинської, Київської, Люблінської, Подільської та Полтавської губерній, Криму, Кавказу, Татр, Галичини, Австрії, Угорщини, і на 1905 р. колекція рослин налічувала 6000 зразків 1500 видів. 

З перших днів існування музею Пачоський обмінювався дуплетами з багатьма ботаніками та гербаріями світу. Внаслідок інтенсивного надходження матеріалів, вже на 1909 р. налічувалося близько 20 тис. листів гербарію. У 1897-1919 рр. Йосипом Конрадовичем була зібрана колекція плодів і насіння, що налічувала 976 зразків.

При музеї була створена бібліотека, яка постійно поповнювалася новими книгами і журналами. Таким чином, музей став великим науковим Центром на півдні України. Для популяризації відомостей про шкідливих комах Йосип Конрадович писав науково-популярні статті, що друкувалися в газеті «Юг», в «Известиях Елисаветградского общества сельского хозяйства». Щорічно в «Збірнику Херсонського земства» він публікував звіти про свою діяльність.

Працюючи в Херсоні, Йосип Конрадович проводив польові дослідження флори і фауни. Багато уваги він приділяв вивченню рослинного покриву Дніпровського повіту Херсонської губернії (нині Цюрупинський р-н Херсонської обл.). За матеріалами своїх польових досліджень, починаючи з 1902 р. він публікує два випуски ботаніко-географічного нарису «По пісках Дніпровського повіту».

З особливим інтересом Пачоський вивчав рослинний покрив Асканія-Нова. Він був ініціатором охорони цього унікального степового комплексу. За його порадою у 1898 р. господар садиби Асканія-Нова Ф. Е. Фальц-Фейн взяв під охорону 2 ділянки цілинних степів Асканія-Нова. Це був один з перших резерватів в Україні.

У 1915-1917 рр. Йосип Конрадович вивчає рослинність долин Дніпра, Південного Бугу, Дністра та Північного узбережжя Чорного моря.

У 1918 р. в м. Херсон був відкритий Політехнічний інститут. Пачоський не залишаючи роботи в музеї, зайняв посаду професора ботаніки. На агрономічному факультеті він читав лекції по морфології рослин і фітосоціології. Ці лекції були настільки захоплюючими, що їх відвідували не тільки студенти, а й викладачі інституту та всі, хто цікавився проблемами ботаніки.

Лекції Йосипа Конрадовича по морфології рослин були опубліковані в 1919-1920 рр. у двох випусках у вигляді підручника «Морфологія рослин». «Це не описова морфологія або органографія, яку ми зустрічаємо в багатьох підручниках і посібниках, - це філософськи продуманий курс, в якому ідея постійної еволюції організмів на земній кулі проходить від початку до кінця», - таку високу оцінку підручника дав видатний ботанік професор Юр'ївського університету Н. І. Кузнєцов («Ботаническое обозрение». 1922. Т. 1. № 2). У 1921 р. в м. Херсон вийшов у світ перший в світі підручник з фітосоціології «Основи фітосоціології» Пачоського.

Наукова спадщина Пачоського складається з більш ніж 300 робіт з ботаніки, зоології, географії, лісознавства, наукознавства. Незважаючи на те, що Пачоський за службовим обов'язком був переважно зоологом (ентомологом), його внесок в ботанічну науку більш значний, ніж в зоологію. Завдяки науковій діяльності Пачоського в Херсоні причорноморські степи стали одним з найбільш вивчених в ботаніко-географічному відношенні регіонів України. У роботі «Матеріали для флори степів південно-східної частині Херсонської губернії» (1890 р.) зроблений грунтовний історичний огляд вивчення флори Північного Причорномор'я.

Вказуючи на специфічність кліматичного режиму різних рослинних угруповань, Йосип Конрадович вперше обґрунтовує поняття «фітоклімат».
Свої фітосоціологічні ідеї Пачоський виклав в підручнику «Основи фітосоціології» (1921 р.). Це був перший в світі підручник з фітосоціології.
Таким чином, Йосип Конрадович вперше ввів у науковий обіг термін «фітосоціологія».

До Асканії-Hова у Пачоського була особлива любов. Вивчаючи флоpу степів, Пачоський зацікавився впливом випасу овець і великої pогатої худоби на степову рослинність. Пачоський дійшов до висновку, що випас виконує регулюючу pоль: надмірне випасання призводить до pуйнації степової рослинності, а повна відмова від нього також призводить до незворотніх змін - цілина перетворюється у комплекс з невизначеною рослинностю. Поїдаючи pослини, копитні підтримують природну динаміку рослинності, окрім того, руйнуючи копитами старі деpніни, вони сприяють pозвитку нових пагонів.

Дані по харчуванню різноманітних видів пеpнатих не втpатили значення й до сьогоднішнього дня. Відзначаючи факт неухильного зменшення чисельності багатьох видів птахів, Пачоський приходить до висновку, що це пов'язано не тільки з безпосереднім знищенням їх людиною, але ще в більшій мірі з pуйнацією їх природних місць існування. 

"Стpепет, типовий пpедставник степу, неминуче зникне після остаточного його розорювання, тому що степ (рослинний покpів і все пов'язане з ним) для нього настільки ж необхідний, як вода для водного птаха" (Пузанов, Гольд, 1965 р.). Пачоський Й. К. закликає залишати незайманими ділянки цілинного степу, пpипинити випас худоби в лісах. Він був одним з ініціатоpов охорони степів. За його порадою у 1898 р. Ф.Е. Фальц-Фейн виділив кілька ділянок цілинного степу в Асканії-Hова, які стали основою для створення заповідника.

 Єжова Т.М., завідувач бібліотеки