До 85-річчя від дня народження М.І.Братана
Таврійський край багатий на мистецькі таланти. З-поміж людей, що є окрасою землі Херсонської - Микола Іванович Братан - поет, прозаїк, публіцист, драматург, перекладач, пісняр, наставник творчої молоді.
Микола Іванович народився 1 січня 1935 року в селі Семенівка Каховського району на Херсонщині в родині хліборобів. По закінченню Семенівської семирічної школи М.І.Братан здобував освіту педагога молодших класів в Бериславському педагогічному училищі та українського філолога в Одеському державному університеті імені І.Мечникова. Працював у районних газетах, на обласному телебаченні. М.І. Братан як письменник дебютував у 1961 році збіркою віршів "Смаглява Таврія".
На вірші М.І. Братана написана ціла низка пісень професіональними й самодіяльними композиторами, серед яких: "Зароди, наша ниво" (муз. В.Телюка), "Ромашкова стежина" (муз. Є.Сівцова), "Листопад переходить дорогу" (муз. В. Другальова) та ін.
Микола Братан з 1971 по 2006 рр. очолював Херсонську організацію Національної Спілки письменників України, був нагороджений орденом "Знак пошани" та медаллю "Будівничий України", був лауреатом премій ім.А. Малишка та М. Куліша. У 2004 році М.І. Братану присвоєно почесне звання "Заслужений діяч мистецтв України".
Микола Братан завжди уособлював Таврію для письменників України, Білорусі, Росії, Дагестану, Узбекистану. Він переклав українською мовою антології поезій карачаєво-черкеських, чеченських та інгуських авторів, вірші з російської та білоруської мов, збірки єврейських, болгарських та угорських поетів. Видав книгу поетичних перекладів "Гостина". Микола Іванович є автором більше 120 книг, численних публікацій в колективних поетичних збірках та періодиці.
Микола Іванович Братан належить до генерації поетів, які несуть у собі Україну. Для них вона - не красива назва, географія, а сутність життя.
У вірші „Родова земля” поет так висловлює свою любов до рідного краю:
По тобі Дніпро могутньо плине,
І до тебе горнуться моря,
Золота південна Україно,
Легендарна Тавріє моя.
Натхненне слово письменника - земляка, закоханого в степове безмежжя і людей рідного краю, знаходить відгук у серцях шанувальників художньої літератури.
Протягом творчого життя митець виховав десятки молодих літераторів, патріотів України, займався громадською діяльністю, активно популяризував рідну мову і культуру.
Я помудрів, поїздивши по світу.
Мені відкрилась істина проста:
Життя коротке – як північне літо,
Як субтропічне літо – суєта.
Мені відкрилась істина проста:
Життя коротке – як північне літо,
Як субтропічне літо – суєта.
З праісторичним привітом
В Києві у парку ботанічнім
Диво дивне можете уздріть —
З привітанням прапраісторичним
Зеленаву м’якотілу віть.
Це ж яка у ній живлюща сила –
Крізь тисячоліття долина:
З австралійських далей долетіла
Юрського періоду сосна.
Нині лиш в таємних скелях знана
У розкошах з ливнів і тепла,
Ще як там просторилась Гондвана,
Вже тоді красуня ця росла.
Що й казати: з матінки-природи
Навіть час руйнацій подивля,
Так-от із глибин людського роду
Донесе подібне щось Земля.
Тож невже новітніх днів нікчема
Трепету від того не зазна?
Будить нас, друковані та вчені,
Юрського періоду сосна.
Усе життя він яскравів творчим потенціалом, енциклопедичними літературними знаннями та іскрометними експромтами. Читачі чекали від нього нових творів і він їх не розчаровував. "Література - моє життя. Моя довічна любов - мій талановитий і врівні безталанний народ. Задля просвітління його долі писав, пишу, писатиму", - писав Микола Іванович, - людина, у якої ми можемо повчитися культурі слова, оптимізму й вірі в себе.
Якщо по ній сльоза упала,
То це уже безсмертя знак.
Дізнатися ще більше
Прочитати твори та літературознавчі розвідки про Миколу Братана
