До 125-річчя від дня народження О. Довженка

Наша культура багата талантами.  Олександр Петрович Довженко –  художник світової величини, ім'я якого входить в усі енциклопедії, антології світового кіномистецтва.

Нерідко Олександра Петровича порівнюють з видатними майстрами епохи Відродження, які були одночасно і художниками, і поетами, і архітекторами, і натуралістами. Його ще називають українським Мікеланджело, українським да Вінчі, засновником українського кінематографа. Адже він був людиною багатогранного таланту: геніальний режисер-новатор, самобутній прозаїк і драматург, полум'яний публіцист, художник, невтомний громадський діяч, один із засновників радянської і світової кінематографії, оратор, етнограф і фольклорист, мистецтвознавець, філософ. 

Він написав 12 кіноповістей, створив 13 фільмів; його перу належить близько двох десятків оповідань, 2 оригінальні п'єси, велика кількість публіцистичних статей, творчих виступів, лекцій, аналітичних робіт з питань кіномистецтва, живопису, архітектури...

Довженко народився 10 вересня 1894 року на околиці містечка Сосниця Чернігівської області над річкою Десною в родині козака-хлібороба. Про дитячі роки майбутнього художника можна найкраще дізнатися з автобіографічної кіноповісті "Зачарована Десна". Письменник змальовує батька і матір, діда та прабабу,  свій будинок і своє життя.

Олександр Петрович Довженко нерозривно пов’язаний з нашим краєм, з Південною Україною, зокрема з пониззям Дніпра, таврійським степом, Новою Каховкою. Херсонські сторінки життя і творчості славетного кінорежисера, драматурга, прозаїка, художника, на жаль, і сьогодні залишаються малодослідженими, хоча констатацій про такі епізоди в його долі є чимало – як у доробку митця, так і в працях про нього – «Сторінки життя і творчості О.П.Довженка» (1975) М.Куценка,   «Олександр   Довженко»   (1978)   І.Корнієнка,   «Олександр Довженко»   (1979)  C.Коби,   «Олександр   Довженко»   (1983)   Ю.Кочергана, «Життєпис   Олександра   Довженка»   (1991)   І.Семенчука,   «Дивосвіт Олександра   Довженка»   (1994)   Б.Степанишина   тощо.   Протягом  останніх десятиліть помітне зростання інтересу до цієї постаті з боку таврійських краєзнавців, письменників, літературознавців.

Досить згадати публікації, які заповнюють   ряд   «білих   плям»,   пов’язаних   з   даною   проблематикою, В.Загороднюка, М.Каляки, П.Параскевича, Г.Рудницького, С.Сухопарова, Н.Чабан та ін.   Звертався до окремих аспектів цієї проблеми й автор даної розвідки в працях різних років.

До збірки присвят «Землі і людства полум’яний син» (1993) увійшло кілька   десятків   поезій   з   доробку   М.Вінграновського,   С.Воскрекасенка, Л.Горлача,   П.Дорошка,   К.Журби,   Л.Забашти,   І.Калинця,   А.Малишка,І.Муратова, Д.Павличка, С.Реп’яха, М.Рильського, І.Савича, М.Сингаївського, М.Стельмаха,   О.Ющенка   та   ін.   Серед   цих   численних   зразків   ліричної Довженкіани   не   губляться   й   твори   херсонських   співців   –   М.Братана, В.Бровченка, В.Діденка, Ю.Сагайдака, репрезентовані в названому виданні. А крім них, ця тема неодноразово розроблялась і в доробку інших поетів-краян (В.Бойченко, М.Василенко, О.Гунько, В.Загороднюк, Т.Кузьменко та ін.). Навіть   принагідний   розгляд   текстів   митців-південців   засвідчує невипадковість їх звернення до довженківських мотивів. Адже Олександр Петрович став знаковою особистістю епохи. Тож відчутно особливий інтересу письменників Херсонщини до його життя і творчості.

Зокрема, у   своєму   ліричному   циклі   «Постаті»,   присвяченому   Д.Бруно, М.Хвильовому, Є.Плужнику, А.Ахматовій, Б.Пастернаку, М.Шагалу, поет з Каховщини   Олександр   Гунько  віднаходить   почесне   місце   й   для  автора «Землі» й «Звенигори», «Зачарованої Десни» й «Поеми про море». Вірш-портрет «Олександр Довженко», написаний у рік відзначення столітнього ювілею митця, репрезентував світ щемливих роздумів та емоційних спалахів славетного Майстра, приреченого бути вигнанцем щодо рідної землі: 

«Жовтідні, фіолетові зерна, 

Сірий плащ і блакитна душа... 

Хто із вас моє диво поверне 

В   час,   коли   потяг   мій   вируша».

Наведемо кілька характерних цитат про творчість Олександра Петровича Довженка:

 
- «Слов'янство поки дало світові в кінематографі одного художника-мислителя і поета» (відомий артист Чарлі Чаплін);
- «Довженко належить всьому світу і дійсно є самим великим художником планети» (Д. Робінсон, кінорежисер);
- «Довженко - рідкісний приклад гарячої відданості художника народу, своїй нації. Його творчість - неповторна. Він родоначальник не тільки в кіно, але і в літературі... » (Б. Аменгаль, французький культурний діяч).
- «Довженко - як письменник, поет слова і кадру. Віртуоз монтажу, міфотворець, мислитель, теоретик - творив на тих висотах духу, де зустрічаються не лише великі сучасники, а й великі всіх часів» (А. І. Дзюба);
- «Творчість Довженка - це передусім він сам. Незмінне враження, яке справляв Олександр Петрович на кожного, хто бачив його вперше,  було:  яка обдарована людина!  При цьому інколи й не знали, в якій саме галузі  ця людина працює, а от враження надзвичайної обдарованості виникало зразу» (М. Рильський);
- «Талант пристрасний, благородний, вольовий і водночас глибоко ліричний, що завжди прагнув до пластичного втілення своїх ідейно-художніх задумів» (Леон Мусейнак).
 

Висловлювання О. П. Довженка, які стали крилатими:

-  «До найрідніших треба зберігати любов у серці, вклонятися їхній пам’яті не раз і не два – усе життя!».
-  «Життя прекрасне, … саме по собі воно є найбільшим і найвеличнішим з усіх мислимих благ».
-  «Життя коротке. Поспішайте творити добро».
-  «Велике діло – добре слово. Воно часом дорожче від усього, від усяких ліків, від багатства і потрібне людині, як хліб і мед, як жива вода».
-  «Любіть землю! Любіть працю на землі, бо без цього не буде щастя нам і дітям нашим ні на якій планеті».
-  Щасливий той, хто «не втратив щастя бачити зорі навіть у буденних калюжах на життєвих шляхах».

Більше інформації - тут 

 та у статті І.Немченко "Образ Олександра Довженка в поезії херсонських авторів"